Цей літак міг би бути наймасовішим в історії Другої Світової Війни. Але, пан Ернст Хейнкель не мав такого блату в правлячій верхівці, як Віллі Мессершмітт. Тому лише деякі його дітища насилу пробили собі дорогу в виробництво. Мені давно подобалися форми цього літака. По-моєму, з естетичної точки зору вони досконалі. І навіть його крило невеликого розмаху, зроблене таким заради досягнення високої швидкості виглядає цілком гармонійно. За багатьма показниками He-112 був краще Bf-109, але в масову серію пішов таки він.
Модель від чеського виробника РС моделс проте не викликала настільки ж позитивних емоцій при складанні. Це типове ЛНД. Лиття не без дефектів, з жахливою стикуванням деталей. Дуже примітивна схема збірки, на якій присутній деталь, яку виробник не спромігся відлити. Тобто на фотографії літника її немає, і в реальності її немає, а на схемі вона є))). Ліхтар, мало того, що грубезний і огидно мутний, так він ще й не підходить на своє місце. Довелося розпилювати його на частини і садити на рідке скло. Антена занадто м'яка - замінив на голку, гармати в крилі теж замінив, хоча вони і не випирали. Зробив кулемети в фюзеляжі. Отвори в пластиці під них і численні повітрозабірники також просвердлив. Величезні зазори між крилом і фюзелі шпатлевал циакріном і шпаклівкой. Сточувал кромки всього і вся. Трубку ПВД теж замінив на латунь. Накатав клеп, але не став його особливо виділяти. Проблеми викликали щитки шасі, які спочатку мені здалися настільки хорошими, що я викинув травлені з набору Airwаves. Взагалі з цього набору нічого не став використовувати. Рідкісне гуано, скажу я вам. Так ось рідні щитки взагалі я не зрозумів. Вони ніяк не встають як годиться, як не крути. Як то так вийшло в результаті, що весь ентузіазм вичерпався і косяки стали очевидними.